Малюки з моторчиком. Як "приручити" гіперактивного малюка

Малюки з моторчиком. Як "приручити" гіперактивного малюка

Черга на прийом до лікаря у дитячій поліклініці. Хтось мовчки сидить у мами на колінах і чекає на похід до кабінету, хтось розглядає книжку або грає в слова. Але обов'язково у такій строкатій компанії маленьких пацієнтів знайдеться непосида, якому всидіти на місці понад 5 хвилин немає жодної можливості.

Він гасатиме коридором, залізатиме в усі щілини, шумітиме і приставатиме до оточуючих, викликаючи їхнє роздратування. Знайома картина, чи не так? Так, у будь-якому дитячому колективі зустрічаються малюки, які своєю руховою активністю, імпульсивністю та некерованістю здатні вивести з терпіння найспокійніших і до всього звичних дорослих.

І найчастіше справа тут не в тому, що дитина погано вихована, розпещена. Просто він має всі об'єктивні причини бути таким.

Малюк з шилом. Занадто спритний чи активний?

Гіперактивні по-дитячому або дітки з дефіцитом уваги - саме так називають фахівці діток з дефіцитом уваги. Не варто дорікати собі та близьким у недостатній увазі до малюка. На жаль, все набагато складніше, це серйозні порушення в психіці дитини. Таке порушення впливає на: поведінці, емоції та згодом утрудненні в навчанні. Яка може бути причина? Це може бути наслідком природного темпераменту. Просто малюк народився з такою нервовою системою, або це генетично обумовлено. Наприклад хтось із близьких родичів (бабуся чи дідусь або навіть батьки) відрізняються бурхливим темпераментом та енергією. Не виключено, що малюк просто успадкував ці особливості.

На жаль, часом гіперактивність виявляється не такою невинною, і незважаючи на надії батьків, згодом не минає. Помітити гіперактивного малюка можна вже з перших днів життя: вередує, не бажає засинати в ліжечку, відрізняється неспокійним сном, плаче, здригається, погано смокче, без видимих ​​причин. В одних малюків примхливість можна побачити з ранку, тоді як інші заводяться ближче до вечора. Загойдування, енергійні потряхування і сон з батьками, ось тільки найкоротший перелік «вимог» маленького маніпулятора. Як Ви могли зрозуміти, батькам доводиться дуже не солодко, щоб у квартирі (будинку) запанувала тиша і спокій.

Головне – тактильний контакт

Гіперактивне маля нізащо не захоче спокійно лежати в ліжечку, а тиша і спокій у будинку стануть для вас нездійсненною мрією. Окрім лікувальних заходів необхідно навчитися терпінню та способам спілкування з вашим малюком — моторчиком у повсякденному житті.

Приготуйтеся до того, що малюк наполегливим вигуком виражатиме свою незгоду з усім і вся. Ви, звичайно, можете вибрати таку тактику: «нехай накричиться» та ігнорувати заклики малюка про допомогу. Але це все ж таки, як не крути, досить жорстоко. Особливо погану службу в таких випадках можуть послужити «добрі» поради старших родичів, про те, що брати на руки, заколисувати малюка і тітнятися з ним вірний спосіб його розпестити. Зрештою може вийти так, що малюк, відчуваючи загальну байдужість до себе, відчуватиме самотність, а надалі не навчиться по-справжньому довіряти навіть близьким людям.

Найконструктивніше, що ви можете зробити — відгукатися на плач дитини, частіше носити її на руках або в слінгу, качати, співати спокійні пісеньки, цілувати і ніжно погладжувати.

Все це сприяє появі у дитини почуття захищеності та спокою. Близькість до мами допомагає несвідомо налагодити правильні ритми дихання та роботи серця, заспокоює буйне немовля.

Обов'язково навчитеся робити масаж і частіше практикуйте це заняття. Гіперактивним дітям – потрібний тілесний контакт.

Масаж найкраще робити після сну, протягом 6-7 хвилин, коли дитина спокійна, бадьора і весела.

У чому може бути причина гіперактивності дитини?

У малюків з моторчиком - мінімальні, точкові ураження головного мозку, вони можуть виникнути в результаті:

- У момент внутрішньоутробного розвитку трапилося кисневе голодування плода.

- мікротравми у процесі пологів

- плід був обвитий пуповиною

- щипці були накладені у момент пологів

- Стимуляція родового процесу

- загальний наркоз під час пологів.

Пологи пройшли з ускладненнями, і малюк народився неспокійним? Не варто чекати на поліпшення психологічного стану малюка, запишіться на прийом до фахівця-психоневролога. Істотно покращить ситуацію: гомеопатичні засоби, лікувальна фізкультура та масаж. Все це можна вводити, тільки після КОНСУЛЬТАЦІЇ З ФАХІВЦЯМ!

Енергію – у мирне русло

Крихітка підростає, і ваше завдання - забезпечити йому достатню рухову активність. Манеж навряд чи задовольнить карапуза, який починає повзати: йому необхідно освоювати простір кімнати.

Слідкуйте, щоб у поле його діяльності не потрапляли небезпечні предмети: ви і озирнутися не встигнете, як малюк вже спробує стати на ніжки, вхопившись за край скатертини, що звисає.

Ви можете прикріпити різні кільця або гумові джгути до країв манежу або ліжечка для того, щоб малюк міг підтягуватися, хапаючись за них. Купуйте малюкові динамічні іграшки машинки, м'ячики, каталки.

Як спілкуватися з гіперактивним малюком?

1. Терпіння. Ви збудливі, і легко дратуєтесь з приводу? Намагайтеся стримувати себе. Поговоріть з іншими членами сім'ї (більш врівноваженими) щоб вони проводили більше часу з дитиною.
2. Хвалите, плекайте свого малюка. Не дарма кажуть «кохання – творить чудеса». Не забувайте заохочувати дитину навіть за дрібні успіхи. Не варто боятися розпестити малюка любов'ю.
3. Чіткий режим дня. Це допоможе організувати та впорядкувати життя дитини. Також режим дня привчає до самоконтролю.
4. Не давайте дитині тинятися без діла. Кожна хвилина має бути підпорядкована будь-якій діяльності. Постарайтеся посадити малюка поруч із собою та зацікавити його будь-якою справою. Ліплення, будівництво, пазли, малювання – переконайте дитину, що є велика кількість активностей, цікавіших за рухливі ігри.
5. Навчіть дитину доводити розпочате остаточно. М'яко, проте наполягайте на своєму. Зрештою – він стане більш посидючим.
6. Систематизуйте. Дитині важко впорядкувати все не лише довкола, а й усередині. Використовуйте таблички, списки, розклад або режим дня. Встановіть правила і не забудьте розвісити їх на холодильнику, книжковій полиці і т.д.
7. Повторюйте. Нагадуйте дитині більше одного разу.
8. Жодних перевантажень. Пам'ятайте нервова система малюка – дуже вразлива. Намагайтеся розбивати масштабні та довгі завдання на короткі процеси.
9. Потрібно тримати все під контролем. Якщо встановлюєте правило або кажете інструкцію, тримайте дитину за руку, і дивіться їй у вічі. Тільки переконавшись у тому, що дитина Вас почув і зрозуміла, приступайте до наступного.
10. Не рухайся - найсуворіше покарання для гіперактивного малюка. Не варто використовувати метод занадто часто та довго.
11. Дитячий садок, краще відкласти до 5-6 років.
12. Намагайтеся залучити другу половинку, разом вирішуйте питання, проблеми.
13. Щадіть малюка. Тиха та доброзичлива обстановка в сім'ї – запорука психічного здоров'я дитини.